Ти — випалений війною,
У мирі ти — сам не свій...
Та вийти нарешті з бою,
Я прошу тебе, зумій.
Ти витримав стільки болю,
Втрачав побратимів і...
Тепер, у цивільній ролі,
Якихось лише три дні.
Ти перетворився в тіло,
Душа ж залишилась там,
Де навіть земля горіла,
Життя де — дешевий крам.
Так важко тобі звикати
До тиші, котра дзвенить,
До ліжка у рідній хаті...
Здається все зникне вмить.
Ти смерті дивився в вічі,
Не зрадив, не відступив...
Цінуй те що маєш вдвічі,
За тих ще, хто не дожив.
Пригорнеш невдовзі внучку,
І серце відтане враз.
Хтозна, може ти обручку
Одягнеш комусь ще раз.
І в когось засяють очі
Від щастя, що поряд ти.
Рядки ці мої пророчі —
Це поштовх, щоб далі йти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033112
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2025
автор: Патара