Я певен, що нещастя все
Колись, та все ж минеться.
І доля щастя принесе,
Яке всіх нас торкнеться.
І будемо із ним щомить
На білім світі цьому,
Як в Бога за дверима, жить.
Нічому та нікому
Не вдасться лихові скорить
Думки та почування,
Що маємо ми, ні на мить.
Здійсняться всі бажання
Та мрії наші золоті,
А також сподівання,
Допоки в нашому житті
Не пройде мить остання.
Настане час той лиш тоді,
Як будемо робити.
Ми зможемо лише в труді
Це щастя заробити.
Хай, може, не відразу, та
Усе ж таки здійсниться
Із часом наша ця мета.
Лиш маємо трудиться
Як слід, зусиль усіх своїх
Доклавши, як належить.
Не варто шкодувати їх.
Адже від нас залежить,
Куди прийдемо з вами ми,
Як житимемо далі,
Тому що всі ми є людьми,
Хай і недосконалі.
Та щоб наблизитись хоча б
До щастя, прямувати
Ти мусиш, і коли ослаб,
Лиш руки не складати.
Євген Ковальчук, 12. 03. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033096
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2025
автор: Євген Ковальчук