Поміж нами дорога,
Де вибоїна пхає вибоїну,
А кущі сухорогі
Рани шкрябають ще не загоєні.
Я осилюю версти,
Де жахають колючі обочини:
Не заквітчують весни
Вереміями віти покорчені.
Та зоріє надія,
Там, за розсипом гірко-калиновим,
Темні хащі зрідіють,
А себе я відчую лучиною,
За потреби якою
Спалахну біля тебе, мій воїне,
Освічу й заспокою.
Бо для того спішу по вибоїнах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033076
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2025
автор: Горова Л.