*****
Мені здається, що стою
Сьогодні я десь на краю
Безодні, на свою біду.
Ще крок зроблю – і упаду
У неї я, й вона мене,
Неначе їжу, проковтне.
Позбудеться мене цей світ,
Де я вже три десятки літ
Живу. У ту коротку мить
Я жити перестану вмить
Навік без жодних зволікань,
Позбавившись усіх страждань,
Що я на світі зазнавав,
Коли на нім жив-поживав.
Та не лише страждань усіх,
Але, звичайно, також втіх,
Приємних, світлих почуттів
І дум, хай як би не хотів,
Позбудусь я у тую ж мить.
Та ради них же й варто жить
На цьому світі, далебі,
Кажу самому я собі.
Тому вперед крок не зроблю
В безодню смерті. Я люблю,
Тебе, моє життя. Лишень
Одне ти в мене. Кожен день
І всяку неповторну мить
На цьому світі буду жить,
Пресвітлим щастям повен вщерть,
Допоки на настане смерть.
Євген Ковальчук, 11. 03. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033012
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2025
автор: Євген Ковальчук