а я дивилась в море вікон,
не виглядаючи тебе...
я так хотіла пройти ріки,
сама, сама...
нести себе.
а ти некликано засяяв
весняним сонцем крізь дощі,
і грім страшний уже не лаяв,
коли сховав мене
в плащі.
а я гукала: давай разом!...
ти лиш долонями мої
грів пальчики не від морозу,
сказав, що ноші вже
твої.
у світі рівності всіх статей,
у просторі без боротьби...
я так хотіла тою стати,
якою лиш побачив
ти.
.
.
.
(23:20, 14/02/23, Польща)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032969
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2025
автор: Olivia Home