Вовк Сірко і білка Злата
Вирішили продавати
Печиво, яке (не сни!)
З мамами спекли вони.
Ввечері його уклали
У пакети. Вранці встали
Й на лужок пішли обоє,
Печиво взяли з собою.
Як робили перші кроки,
Їх побачила сорока.
- В торбах що ? – стала питати.
- Печиво, щоб продавати.
- А навіщо?
- Щоб зібрати
Гроші й ЗСУ віддати.
Щоб вони за гроші ці
Різні ліки для бійців
У аптеці купували
Хворим воїнам давали –
Тим, які вночі не спали,
Край наш, ліс наш захищали.
Поки тато вовка ніс
Стіл на луг, Карпатський ліс
Сколихнула вість незвична –
В лузі буде феєрична
Нині в полудень подія.
Хто доніс цю вість? Сорока -
Щиро, радо, без мороки.
Поки столик розкладали
І на нього викладали
Печиво Сірко і Злата,
В луг прийшло тварин багато,
Бо бажали всі придбати
Солодощі й гроші дати
На потреби Збройних Сил.
Терли, стоячи, носи.
- Починаєм торг, - сказав,
Тато Злати і поклав
Жовту скриньку із тризубом.
Звірі виставили зуби,
Тобто стали сміх пускати
І печенько купувати.
Хто? Лисиці й оленята,
Вовки, рисі, бобренята,
Тхоренята, їжаки,
А ще змійки і птахи.
Чемно в скриньку гріш пускали,
Краю рідному бажали
Перемоги, щастя, миру,
Й розквіту, звичайно. Щи-и-и-ро!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032889
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2025
автор: Крилата (Любов Пікас)