Івану Лужину Поема навернення до правди

                         Духу  Святому,
                         Богородиці  Марії
                         і  другові  в  Христі
                         Івану  Лужину
                         присвячується  з  любов’ю



Поет  —  хто  виповзає  із
                           народних  пір:
Безсмертя  —
так!  —
стрижі  стрімкучо  ріжучі
                                                     із  нір!
а  —  май  цей  —  мається…


так  Дух  макне
в  оригінальність
           мов  у  строк!
в  тверезості
той  лопотить
         тремтить  —
               що  далі??
Який  упир,  який  Упир  —
                                       Шекспір!
Що  ж!  розум  обживальний…  жінкоподібний,
в  мій  дух
                         він  не  залазив…
по  мені  не  лазив  —  той  звір
                                                           капітало-нір  —
сюр!
сір!…


Отямтесь  ви,  чумні…
як  все  не  по  Христу
         і  у  віках  не  слизькому  мені!
Як  не  виходить  поетично  —
печерне  виповза  —  без  виходу  і  темне
                                                                                           геж  не  вічне
печерний  розвиток  привів  до  жертви
з  розполовиненям  —  щоб  половинами
                                                                                   пожерти…
і  в  скруті  ближні  й  дальні  й
дальні  —
все  витекло  в  кружляння
                                                     бальні…
«А  ліз!  —  куди  старий  заліз?
Забув  —  християнин…»



Без  мене,  нерозумні,  і  —
обслужите  свій  вік
і  перед  смертю  всім  вдарятиме
у  ніс!
як  є  
мов  андрогін  богоподібний  —
не  крайньо-жінка
і  не  крайньо-чоловік  —
то  це  лише  —  в  любові!!!
Пізніші  лиш  побачать  —    
все  всім  пізно
й  сльоза  небесна  
з-під  повік
деякі  задеруть  голови
Бог  Правди  —  світло  наперед  прорік
Безсмертя
тут  —
стрижі  стрімкучі  й  ріжучі  —  
                                                       із  нір!


Поет-християнин  —
хто  виповза  із  пір…
і  де  над  часом  я  —
Любов  Христа  
також  є  з  вами
я  повен  —
оживити  все  Його  словами!
Коли  я  повен  —
я  певен  


що  не  вб’ють  ранковість!
Які  промови  ні  про  що!
Невігластво!  про  що  є  ці  промови!..
Тому  є  вольниця  в  Христі  —
веселий  Дух!
то  гори  рушаться  
в  моря  довільно
і  так  як  гори  рушаться  

Бог  дасть  пораду,
Бог  дає  раду!  —
Бог  любить  правду…


є  духом  золото  весільне!
бо  й  гори  вирушать
                           на  плечі  нір…

           Бог  дає  раду  —
           Бог  любить  правду!..


й  веселість  
прийде  в  дання  віри!
то  вже  
серця  морів  і  серця  гір  
за  неухильністю  —  
                                     і  строків  й  пір


стає
так  вільно
як
в  горах  і  морях  я
                                               вільний!!


танцюйте    й
дихайте
є  духом  золото  весільне


Єсть  в  Бога    рада…
То  Слава
Богу
Й  Трійця
         рухає  із  нір  —
                                               повільно…


є  духом  золото  весільне!
І  слава  Богу!  —
   Трійця  рухає  із  нір
                                       повільно…


за  неухильністю  і  строків
                                                               й  пір!


                                                     й  що,  всі    

                                                     готові?

Як  би  ще  сильніш  любить
на  грудях  
в  Слова…
по  слову  й  музику  —  я  
                                 управляю  —
                         притишаю  —
                     дуже  —  сильну!!


Тож  майська  ця
квітуча  волоть  й  —
я  —  до  друзів!  
З  Христом  —  

       вільні!!


29.05.2021  —  11.02.2025;
м.  Київ  —
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032879
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2025
автор: Шевчук Ігор Степанович