Град Божий затягнуто сірими хмарами,
І немає сонця для книг. В кімнаті
Час розливає причастя сонного
Сни в порцелянову чашку пам’яті.
Тут
Лиха неприступність сталевого обрію,
Мутна непроглядність замерзлого неба.
І смуток лягає прозорими тоннами
Снігу, якого іще немає.
13.11.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2025
автор: Володимир Каразуб