У повітрі дзвенить струна,
Розсипається біль на фрази…
Бо була – лише мить одна,
Щоб з тобою побути разом!...
Неувагу – перетерплю,
Перемну, наче пташка терен,
Переквилю, перелюблю,
Якщо в долі моїй все «пере-»…
Місяць в небі – переросте,
Перекочує вітер думи…
Перестрів ти мене, проте,
Перемовитись – передумав…
Перемерзла довкіл земля…
Перервався зв’язок з зорею.
Перепілкою на полях
Затужу… Тобі добре з Нею?
Перемлію… Кохання – дим…
Пересип хоч від зорепаду
Переливчастої води
В одиноку мою лампаду…
Передчуй, чи переконай
Що премилий ковток єлею
Перемостить дорогу в рай…
Перепурхну туди – твоєю…
Передражнює глибина
Перемитої в серці рани…
Знову «пере-»… Я знов одна.
Серце битися перестане?...
Ні, тріпоче! Душа співа!
Знов прийду у садок чекання,
Перекликати ті слова,
Що розбудять твоє кохання.
09.02.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032857
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2025
автор: Ірина Лівобережна