З лелекою як з братом схожа,
Такі ж як в нього має ноги
І шию може вигинати,
Недарма ж кажуть, що цибата.
Стоїть, пантрує у воді,
Коли там визирнуть з нори
Маленькі зелененькі жабки
Чи невеличка рибка плава.
Бере у довгого вузького дзьоба
Та до гнізда несе цю здобич
Для своїх діток-пташенят,
Які вже їстоньки хотять.
Буває сіра вона й біла,
Але трапляється це рідше.
То як же цього птаха звати?
Ви здогадалися, що...(чапля).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032789
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2025
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський