***
Сходжу з розуму,
Поволі --
Я від згадок тих,
Своїх,
Де залишилися, в собі --
Ті дівчини, зі святих,
Що набутим б'ють
Набатом --
Ніби спомин,
Не душа,
Лиш відтворенням --
У собі,
Як картини співчуття
І...
Ще досі я в тривогах,
Чи все добре (?) в них,
Святих --
Тих, яким я
Цілував їх ніжні
Ноги
Та сандалив їх усіх --
Тихо,..
Смирно,..
Розумінням, --
Який час то був моїм..,
Повернутись би в ті роки
І зібрати їх в своїм
Та...
Вже більш не відпускати
По дорогах,
Що у злі :
Розвели нас,
Всіх -- в недолі..,
І моїм -- в моїм,
Жалем спогадів,
Житті...
____________________________
10.02.2025; Paris (Aurora) ========================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=======================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032786
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2025
автор: MAX-SABAREN