Чашу щастя пий до дна
Протягом життя.
Ним хай сповнює вона
Думи й почуття,
Що в тобі, неначе цвіт,
З розкішшю цвітуть
На увесь цей білий світ.
В них же світла суть
Нашого життя, яке
З часом все ж мине,
Бо воно у нас людське,
А тому й одне.
Іншого нам не дано
В світі цім прожить,
Як закінчиться воно
В нас в неждану мить.
Тіло, що життя лиша,
Лишиться в ту мить
На землі. Ну, а душа,
Може, полетить
В інший світ, в якому жить
Буде вже завжди.
В цей же більше ні на мить,
Навіть і не жди,
Не повернеться вона.
Як не хтіли б ми.
Кожен з нас це добре зна.
Адже ми людьми
Народилися на цім
Світі й живемо.
Хай ми іноді на нім
Хрест свій несемо,
Та здаватися не слід,
А як слід робить,
Щоб щасливо жить і слід
Гідний свій лишить.
Євген Ковальчук, 08. 03. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2025
автор: Євген Ковальчук