Коли прийде остання хвилина мій час
Погляну на цей білий світ востаннє.
По божій волі піду тихо від вас
Згасну миттєво, як зірочка рання.
Прийде моя родина , знайомі, друзі,
Проведуть мене в останню дорогу.
Вклониться низенько калина у лузі
А я голубкою злечу до Бога.
Ще трішки погостюю я на цій землі
Піду до святих могил, де тополі...
Туди прилітають здалека журавлі
Милуються, як цвіте мак у полі.
Там вільна пташечка літає на волі
Прилітає до калини навесні.
Там стільки землі у чистім - чистім полі
Під дубом збудують новий дім мені.
Там спочину з далеких життєвих доріг
Від краплі роси я зросту травою.
Зацвіту айстрою і розтану, як сніг ...
На тополі зашумлю листвою.
Вдихну я в повітря, відчую життя смак...
Погляну на сонце безкрає небо.
Від весняних рос зацвіту в житах, як мак
Нахилю літо в долонях для тебе .
Злечу лебідкою за сиві тумани
за океан, де сонечко в зеніті.
Там ясень місяць зустрічає світанок
Лебідь тримає край неба на віті.
Там стоїть в задумі крислатий дуб віки
Жене хмари над селом наче титан.
Сонечко будує міст щастя до ріки
І Ллє блаженну мить літечка у дзбан.
З віть тополі подивлюсь на сивий Дністер
На смерековий ліс, гай та діброву.
Як колись піду вздовж села на спацер,
Щоб почути в саду соловя мову.
О мій милий Боже, яка тут благодать!...
Білі чайки літають над водою.
Пахне , так духмяно літечко - сіножать...
Дзвенить водограй на струнах луною.
Метелик крильцями обіймає квітку
У траві цюркоче коник стрибунець .
Сонечко у річці купається в літку
В покосах на бережку спить вітерець.
Сяду я на березі Дністра у трави,
Буду слухати щебет пташки в гаю.
А тоді розправлю крилонька , як пава
І Розчинюсь дощем у божім раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032717
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2025
автор: Чайківчанка