Минуло літечко. Тепла давно немає.
Упала осінь на гаї, ліси, бори.
І падолистом землю укриває
Алеї парки, і доріжки, і двори.
Недовго, якось, похазяйнувала.
Ошатноквітна, багрянисто – золота
Дарами щедрими обдарувала
Й за птахами у вирій відліта.
А лист поволеньки і стиха облітає
Перед зимою вже останній листопад.
За ним і молодість у вирій відлітає
І вже ніколи не повернеться назад.
А лист кружляє, лист поволеньки кружляє.
Окіл встеляють золотаві килими
А час збігає, час збігає, час збігає
Безповоротно наближає до зими.
А листя гіпнотично так кружляє.
Чарі́вної, осінньої пори.
А час збігає, без упину, час збігає
І шлях тепер не вгору, а з гори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032707
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2025
автор: євген уткін