Не ляка́є поро́жнє мі́сто,
Неви́димий я, неви́дима ти,
І ба́йдуже: що там зі сві́тло,м
Іди, якщо хо́чеш іти …
Не ляка́є поро́жнє мі́сто,
Бо воно́ не поро́жнє на́ми,
Зно́ву ся́ду за стіл урочи́сто,
Щоб писа́ти тобі́ вірша́ми …
Осмілі́ли птахи́,
безпардо́нні коти́,
А ще очі сумно́ї соба́ки,
Яка куди́сь хоті́ла б піти́ …
І ти там десь у четве́ртому вікні́,
Подзвони́ти чи просто пройти́,
Я зна́ю: ти ска́жеш ні,
Хоч тобі́ б ду́же хотілось піти́ …
Не ляка́є поро́жнє мі́сто,
Ляка́ють наля́кані о́чі,
Ляка́ють, хто нічо́го не хо́че,
Кому́ зо́всім не ті́сно …
Але ти не здає́шся,
Я це точно зна́ю,
Із себе само́ї сміє́шся,
Я на зу́стріч з тобо́ю чека́ю …
А по́ки писа́тиму ві́рші,
Закида́тиму все́світ думка́ми,
Це не кра́ще, але й не гі́рше,
Ніж гамсе́лити кулака́ми …
Не ляка́є поро́жнє мі́сто,
Бо воно́ не поро́жнє на́ми,
Зно́ву ся́ду за стіл урочи́сто,
Щоб писа́ти тобі́ вірша́ми …
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032704
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2025
автор: Дружня рука