Така зробилася сумна...
Пісень ніяких на співаю,
А вечорами все одна
В віконце місяць виглядаю -
Чи повний місяць, чи старий,
На молодий завжди погляну.
Хто винний з нас, а хто правий -
Я розумом вже не дістану...
Те знає серце, бо болить,
А туга вихід не знаходить.
Не спить біда моя, не спить,
І хмари товпляться на сході.
Все тужить скривджена душа,
Та стогін зовні не почути -
То серце зради не прийма
І руки до біди прикуті.
І все - не в радість, все пусте...
З весни повикидали квіти.
Коли ще рана заросте
На серці, сльозами политім?
І чи проклюнеться трава
На тому спаленому полі?
Чи правда знайдеться жива
В степах загубленої долі?..
14.01.2021
© Тетяна Даніленко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2025
автор: Тетяна Даніленко