Життя завершеним ніколи не буває,
воно завжди обірветься в лету,
нажитися не можемо ми до краю,
усім відомо цю істину просту...
В любові не насититись назавжди,
як не напитися навік води,
у життєвій спразі ми буваєм справжні,
в хотінні жити подалі від біди...
Не хочу жити я, немов ,прощанням,
не знаю, скільки ще у мене днів,
та вранці я життю кажу: вітання,
пробач, що маю я так мало слів...
Коли буває зовсім вже нестерпно,
і на серці- туги чорна каламуть,
я думаю, що і печаль, напевно,
кінець теж має. Це життєва суть...
Ми напечалитись на вік, не зможем,
і в радості прожити всі часи,
та хотів би ,я щоб день мій був би кожен,
сповнений Господньої краси...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032626
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2025
автор: Межа реальності