А людині потрібна людина
Стрічати удвох сонечко у вікні.
Вела з доріг до неї стежина
Надихала, як первоцвіт навесні.
А людині потрібна людина,
Щоб сказати їй "тебе я кохаю".
Була рідна душа, та єдина...
Світилась, як сонечко з небокраю.
А людині потрібна людина,
Щоб була надійним другом у житті.
Підтримала у важку хвилину
У темряві була світлом на путті.
А людині потрібна людина,
Щоб з нею можна просто помовчати.
А у мріях долати вершину
Удвох, цей світ - божу красу пізнати.
А людині потрібна людина,
Щоб слухати шелест листя і дощу.
Була щаслива кожна хвилина
І наговоритись з нею досхочу.
А людині потрібна людина,
Щоб іти з нею до краю літ в ногу.
Віднайшла для тебе час , хвилинну
Молилась за тебе у храмі Богу.
А людині потрібна людина,
Щоб у заметіль вогонь запалити .
А удвох не страшна хуртовина
Хто зуміє теплом земним зігріти.
А людині потрібна людина,
Щоб розрадити словом твою душу.
Була наче океан глибинна
Вела на пристань надії на сушу.
А людині потрібна людина,
Щоб у спеку була, як ковток води.
Розчинилась дощем ,як хмарина
У твоїй душі цвіли райські сади.
А людині потрібна людина ,
Щоб була в час радості і у журбі.
З твоїх очей витерла сльозину
Вела на крилах у далі голубі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032610
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2025
автор: Чайківчанка