Цей ліс яскравих прапорців,
Що так рясніють на Майдані,
Немає слів, не досить сліз,
Щоб затулить ятрущі рани.
За кожним прапорцем душа,
Яка у вічність відлетіла...
Доля геройська непроста –
Від Бога заслужила крила.
На цій землі душа була коханим,
Сином, батьком, братом…
Чи матінка, дочка, сестра,
Кохана – всі ви були святом.
Не можна висловити біль,
Бо всіх вас нам не вистачає.
Насипав ворог в рану сіль,
Аж відчай серце роздирає.
Ви там, в небесних засвітах,
А прапорці - то наша пам'ять,
Що житиме в роках, віках,
Нащадків всіх зворушить й зранить.
Ці всі майданні прапорці -
Це наша гордість, гідність, сила!
Нехай у світі знають всі -
Не вмре, не згине Україна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032609
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2025
автор: Олекса Світлий