*****
Хоч вже настав весняний час,
Та сніг сьогодні впав.
Не хоче покидати нас
Зима. Коли ще спав
Вночі я, він з небес упав
І досі ще паде.
Я ж вчора ще собі гадав –
Зима вже не прийде,
Бо стало сонце весняне
Уже ясніш блищать
І ніжно, лагідно мене
Голубить, зігрівать.
Але не довго утішавсь
Я сонячним теплом.
Сьогодні друг мій заховавсь,
Мов був він тільки сном.
Ой, сонце лагідне моє,
З-за хмар же вийди ти
Й проміння теплеє своє
Додолу упусти.
Хай ним зігріється земля
Й прокинеться від сну,
Неначе миле немовля.
Відчує хай весну
І вдягне пишнеє вбрання
Із квітів, листя, трав,
Яке носитиме щодня
Для втіхи та забав
Всіх, хто на ній же і живе, –
Іде, стриба, літа,
Плазує, а також пливе
Вже довгії літа.
Адже весни пора прийшла,
Її настав вже час,
А діва-зимонька пішла
У інший край від нас.
Євген Ковальчук, 05. 03. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032563
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2025
автор: Євген Ковальчук