З пальми мавпочка скакала,
Задні лапи травмувала.
Лиска-лікарка – не казка,
Їй зробила перев’язки.
Слон привів її (це вдалось!),
В місце те, де лихо сталось.
Занесли Агапку в хату.
Мусіла укол їй дати
Лиска-лікарка. Снодійне
Мавпочці ввела надійно.
День і ніч вона проспала.
Як збудилась, застогнала.
На передніх поскакала,
З’їла все, що в хаті мала.
На наступний день Агапа
Вийшла на передніх лапах.
Та на двох їй, ну, хоч трісни,
Не вдавалося залізти
Ні на яке деревце.
Усвідомлюючи це,
Сіла й почала ридати.
Слон почув, підбіг до хати.
- Як ти, мавпочко живеш?
Ноги ще болять?
- Еге ж!
- Світ у ясності?
- В тумані.
Зараз я тобі бананів
Принесу. Лиш не реви.
- День без їжі вже... Нарви...
Хобот слон уверх підняв.
З дерева плодів нарвав.
Мавпі дав. З теплом прийняла!
- Дякую! – слону сказала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032555
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2025
автор: Крилата (Любов Пікас)