Обіймусь я із тишею,
Із безлистою вишнею,
Що стоїть одиноко, як я.
У саду припорошенім,
При дорозі нескошенім,
Де тече потічком небуття.
Поміж спогадів пам’ятних,
Де була я уярмлена,
Як буяла життєва ріка.
Вирувала з порогами,
Дзень-зелень між струмочками,
Почуттів двох сердець глибина.
Тепла купіль у безмірі,
Де любов в гріху безгрішна...
Все забрала триклята війна...
02.07.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032551
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2025
автор: Валентина Ланевич