Відізвалась синичка несміло,
Дятел тихо застукав в одвіт.
Заясніло вгорі, потепліло,
І запахло весною, як слід.
Відступив морозець, що із ночі,
Побілив легким сріблом поріг.
Ще б утерти всі сльози жіночі,
Щоб Господь наших воїв беріг.
Щоб весна була в серці постійно,
Навік щезло, щоб жало війни.
Й вороги не всміхались медійно,
Прикриваючись ницо дітьми.
Не своїми - чужими, й уперто,
Таврували і славу і честь.
Де зоріє незламності скерцо,
Неможливо поставити хрест.
Хоч хрестами й рясніє дорога,
По котрій йдуть Герої вперед.
Сила мужності, дана від Бога,
Допоможе над злом взяти верх.
07.02.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032536
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2025
автор: Валентина Ланевич