Наче, у свідомості постійна ватра,
з дитинства ще горять її вогні,
полонить думка ця: що ж буде завтра?
Із нею ми проводимо наші дні...
Клопоти постійні і виправдання,
що завтра буде краще, може, нам,
сьогоднішнє минає наче, як чекання,
як зрощений для завтра перелам...
Сьогодні не встигаємо ми жити,
здригаємось від відгуку литавр:
"Не намагайся зараз все спожити,
залиш на потім для майбутніх завтр!"
Що ж буде завтра? Гей!Що ж буде завтра?
Ну, ясно, так, що сонце все ж зійде,
і в когось в голові заб'ється мантра:
у ній він сенс життя свого знайде...
І мудрість, істину ,і правильні наснаги,
щоб людства поступ не завмер...
А я все не наберусь ніяк відваги,
щоб жити зараз, просто так, тепер...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032534
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2025
автор: Межа реальності