Велика спокуса- в житті сісти в човен ,
отой, що без весел і без вітрил,
і попливти повз заквітчаних весен,
не рахуючи дні, не прикладаючи сил...
Велика спокуса, течії дати свободу,
щоб понесла...Може, кудись, занесе,
і човен зайде на тихую воду,
лишивши позаду лихо усе...
Біда для людини- її недоля сумна,
апатія тіла,її неміч в житті,
безодня чекає на того човна,
бо за водою скелі тільки круті...
Хоч сил вже немає і волі нема,
не сідай ти ніколи до того човна,
яка б не була в тебе люта зима,
собі говори: ще прийде весна...
.
Людина без крил сідає в той човен,
ота, що забула, як в небі літати,
світ несправедливий, він розпачу повен,
та все ж твоє серце захоче щастя шукати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032533
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2025
автор: Межа реальності