Вже сонечко низенько , скоро вечір...
Літо злетіло в даль ,як білий птах.
Повела доля в краї далечі...
Бачу я тебе моя пташко у снах.
Знаю, що не повернем весну назад
Наше літечко молоді роки.
Лиш нагадає золотий зорепад,-
Як ми любились, як ті голубки.
А у твоїм волоссі рання осінь
Засріблила нитка скроні твої.
Ти - квіт трояндою цвітеш, щей досі...
Хоч роки ронять пелюстки свої.
Ми ,так давно не бачились з тобою
Вже Золота Осінь... і Листопад...
Ти приходиш у мої сни - весною
Сходиш ясною зіркою в наш сад.
Опадає жовте листячко з дерев
Вітер ронить в троянди пелюстки.
А золота осінь для дам королев
Вінчає короною її роки.
Знаю, що не повернем весну назад
Наше літечко молоді роки.
Лиш нагадає золотий зорепад,-
Як ми любились, як ті голубки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2025
автор: Чайківчанка