Минуле в серці, воно не згасне,
Живе у словах, у піснях і думках.
Воно крізь роки для нас є власне,
А тіні його — на вічних рядках.
Без нього нема ні дня, ні світанку,
Бо сходить воно як сонце зранку.
Минуле не вб’єш звичайним мечем,
Його не зітреш, не спалиш вогнем.
Минуле — це корінь, що нас тримає
І не зламати його вже нічим.
І кожен із нас стає перед ним,
Бо спогади час завжди повертає.
Згадай дитинство – не було проблем,
Де ти був завжди на горі королем.
Собі у житті ти дай обіцянку,
Пам’ятати все безперестанку.
Минуле — це книга що вічна в рядках,
У пам'яті є наше і власне.
Це треба знати, тримати в думках,
Тоді і в серці воно не згасне.
Мирослав Манюк
05.02.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032390
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2025
автор: Мирослав Манюк