Такий він тихий ,цей піщаний годинник:
ледь чутний шурхіт у струмку піску,
та має він високий цінник,
і філософію слизьку...
Не знаємо ми, що з нами буде,
така дрібничка: сто хвилин,
з піском прошурхотить в нікуди,
минулого застиглий плин...
А хтось не встиг лиш на хвилину,
не оминув свого кінця,
в обставинах, сумних, загинув,
яка ж хитка реальність ця!
Не знаю я чого боятись,
чи шурхоту того піску,
чи спроби з долею погратись,
щоб не почути ту тоску...
І бути, мов, струною скрипки,
щоб заридала лиш в кінці,
а зараз веселилось тільки,
у милосердній ,Скрипаля ,руці...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2025
автор: Межа реальності