Здружився зі змієм зеленим,
Ось вип'є чарчину й неначе,
Враз зникли відвічні тенета,
І небо зробилось безхмарне.
Цього павича́ не чіпайте,
Розпустить хвоста, бо найкращий,
Провівши наступну гулянку,
Не відає... скоро пропащий.
Та часу лиш змій не втрачає,
Тугіше обмотує шию,
Дружка, ох як любить, зухвалець,
До сонця закривши шпарину.
У темряві душу залишить,
Загубить найкращі пориви...
Чекають прийдешньої тризни,
В калюжі загублені крила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032370
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2025
автор: liza Bird