По дорозі в один кінець
Перемоги, на жаль, не буває.
Як вривається, геть терпець -
То нутро закипить й вибухає.
Виривається крик з душі,
Що пригнічена мовчки стогнала.
Бачить Господь, у тій порі,
Підіймається злість:"Кара!Кара!"
Незліченність утрат життів
Під завалами, у вогні, в бою.
Від наживи чи світ здурів?
Плач живих у земнім раю...Стою...
Руки угору, до неба,
До сонця ясного, місяця й зір.
Люди, якого ми плем’я?..
Господи! Дай, у домівки, нам мир!
04.02.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2025
автор: Валентина Ланевич