Столичними відкосами –
Підйомами, узвозами –
Дорога непроста.
Самотній серед натовпу…
І не хотів, а на́ тобі:
Публічна самота.
Ніку́ди не сховатися –
Усе одно снуватиме
Навколо тебе люд.
Та всі вони – як роботи:
Зашорені, озлоблені,
Руки́ не подадуть.
Бував у чистім полі я, –
Від обрію до обрію
Немає ні душі́, –
Але повірте скептику,
Що за́тишно і те́пло там,
Бо там я – не чужий.
У полі знав: як стрінемось
Із іншою людиною, –
Хоч рідко, а бува, –
Ми чемно привітаємось
Та для розмови знайдемо
І привід, і слова.
Там гарний люд у більшості
І те́пло не від щільності –
Від щирості в серцях.
Добро – усім за правило,
Любов і віра правлять там
З початку до кінця.
А в цьому мегаполісі –
Тут за людей аж болісно:
За течією плин…
Вік цифровий і атомний…
У хаотичнім натовпі
Тут кожен – сам-один.
Лютий 2025 року, Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032328
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2025
автор: Олександр БУЙ