* * *
Чоловік із виплеканих мрій,
я невпинно думаю про тебе.
Ти уявний.
Але так не треба,
довірятись ілюзорній грі.
Я щоночі шлю тобі листи,
відправляю їх у простір неба.
Ти омана.
Але так не треба,
щастя із портретом не знайти.
Хто ти, незнайомцю, звідкіля
збірний образ, й чи була потреба.
Ти несправжній.
Знаю, так не треба,
вся любов сфальшована здаля.
27.03.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032296
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2025
автор: на манжетах вишиванки