Коли людина заздрістю хворіє,
Не піддається лікуванню це,
Бо льодяні душа там і лице,
І добре слово серця не зігріє.
Коли людина мстивістю хворіє,
Це найнайнебезпечніша з хвороб.
Без особливих це відомо проб.
В ненависті душа її зотліє.
10.06.2024.
А життя твоє – дивний спалах
Що у всесвіті лиш єдиний,
Він осяє тебе і… спалить…
Й ти – зола уже – не людина…
14.06.2024.
Ми у всесвіті – лиш мурахи,
Котрі світ цей собі будують,
Піддаються біді і страху,
Та духовно завжди бідують.
14.06.2024.
Хоча не був ти і не є святим,
Свою любов даруй уміло людям,
Коли у серці сонце засвітив,
Тепліш від того всій планеті буде.
17.06.2024.
З нас кожен-кожен має шанс на щастя,
Устигни ж скористатися лиш ним,
Бо іншого може не бути шансу,
Аби фінал життя не був сумним.
3.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032251
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2025
автор: Ганна Верес