Удячна мамі за дитинство,
За дім, де книг було багато.
За казку перед сном барвисту,
За ніжне слово - щастя свято.
Як доля за поріг пустила.
Почула вухом щось недобре.
Набори звуків - слів безсилля.
Гидке і грубе, дике, злобне.
Це від дорослих прозвучало.
Чужих, не тих, які любили.
Вони, як звично, матюкались.
Що їм до інших, до дитини...
Тепер кругом, куди не ступиш,
Плюються матом всі: і діти...!
Безхмарне хочуть, знай, майбутнє.
Та треба знать, що говорити.
Бо слово - це відповідальність.
Кладеш цеглинку на цеглинку.
Посій добро - то збереш радість,
Життя у затишнім будинку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032206
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2025
автор: Далека Зірка