Пес Сніжок є у Миколи.
Він не гавкає ніколи
На своїх. Та як у двір
Йти чужий рискне, повір,
Він зірветься, наче рись,
Рявкне – мамо, не журись!
За Сніжком хлопча пильнує,
Його миє і годує.
Пес йому полиже руки,
Цьомкне в щічку без принуки.
Сніг – не тільки сторож хати.
Вміє він гриби збирати!
Йде охоче у лісок
Із господарем Сніжок.
Миє в буді ще долівку,
А в дворі – нову автівку –
Воду ллє на корпус, шини.
Робить чистою машину!
Тато хлопчика за це
Псу дає смачне м'ясце,
Каже: «Дякую тобі!»
Пес радіє, йде у біг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2025
автор: Крилата (Любов Пікас)