МИ УДВОХ
Дозріває ніч невидимо дощем,
знов проллє смолисте небо сльози.
Ручка, зошит і думок вразливий щем…
Як же ранять завтрашні прогнози!
Ми удвох… Насправді, ми на самоті.
Жити порізно – гірка наука.
Осінь дні розмалювала золоті,
десь там зачаїлася розлука.
Я з тобою. Але все-таки… одна
зустрічаю розсвіт біля вікон.
Кава, чорний шоколад, бокал вина…
тихий сум за справжнім чоловіком…
Суть не у безсонні, чи в тривожнім сні,
і не в римах, що течуть струмками.
Вдвічі важче нам, бо в ці простиглі дні,
можемо торкнутись лиш думками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032172
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2025
автор: на манжетах вишиванки