Стрітенська свічка гріє
Зашпори у долонях.
Небо крізь дим зоріє,
Серце пульсує в скронях.
Лише безкінечний лютий
Ніяк не піде з думок.
Живе Прометей закутий.
Чи мукам скінчиться строк?
Нам Скіфію незбагненну
Даровано недарма,
Щоб множили рід вогненний,
Щоб гинула тут пітьма.
Вогню незборима сила
Очистить і спопелить...
Чи ми не про те молили,
Що нині земля горить?
Хрестів на церквах багато.
Багато в церквах людей.
А Скіфію - розіп'ято.
Карається Прометей.
Обпалених душ суцвіття
Сягнуть колись верховіть.
Лиш Стрітення в лихоліття
Хай кожному відболить...
02.02.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032148
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2025
автор: Вадим Димофф