Ниті

Голосні  фрази  й  тихі  обіцянки,

Бува,  туманять  голос  і  пам'ять,

Змушують  розгортати  сторінки  печалі.

 

Сторінки  усіма  забуті,

Ніким  не  зіпсу́ті,

Сторінки,  що  пережили  голос  і  пам'ять,

Але  не  забули  слова́  обіцянки.

 

Слово  живе  поза  часом.

Воно  не  має  смерті

І  має  властивість

Згадуватись  ча́сом.

Чи  то  час  його  згадує,

Чи  то  просто  такий  час.

 

Здається,  що  палітурка  вже  занадто  жовта,

І  сторінки,  наче  розсипаються  до́́тла.

Таке  враження,  що  світ  перевертається,
́́
Хмари  під  компресором  стискаються,

Хочеться  повірити,  що  минуле  не  вертається,

Але  слово,  не  щадить,  воно  не  розпадається,

Воно  крізь  час,  від  своєї  структури  не  відмовляється.

 

В  нашому,  такому  мінливому  світі,

Є  слова,  що  наче  ниті,

Обплітають  всю  душу,  до  тієї  самої  миті,

Коли  ми  всі  зрозуміємо,  що  у  світі,

Є  не  тільки  фрази  й  миті,

А  й  слова  що  обтяжують  наче  ниті.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032136
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2025
автор: Автор Ка