Я, смерте, ще не я,
доки не ввійдеш у моє життя
і не наповниш усього мене;
доки мою частину світла не закриє
моя частина тьми
- і хай я вічно балансую
у світовому задумі:
то як його частина сяйва;
то як його частина забуття -.
Я, смерте, ще не я,
доки нарешті не побачиш
душі моєї між блідих кісток.
[b]Juan Ramón Jiménez Cénit[/b]
Yo no seré yo, muerte,
hasta que tú te unas con mi vida
y me completes así todo;
hasta que mi mitad de luz se cierre
con mi mitad de sombra
—y sea yo equilibrio eterno
en la mente del mundo:
unas veces, mi medio yo, radiante;
otras, mi otro medio yo, en olvido—.
Yo no seré yo, muerte,
hasta que tú, en tu turno, vistas
de huesos pálidos mi alma.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2025
автор: Зоя Бідило