Сьогодні це не дощ, це плачуть небеса.
З нами оплакують Полтаву.
І це малесеньке дитя.
Що плаче- вбито його маму.
Гірко і боляче- ковтаю я сльозу.
А в моїм тілі серце лиш зітхає.
Я проклинаю кожний день війну.
І цього орка,що людей вбиває.
Всевишній Боже, прошу тебе пробач.
Ти вчиш любові ,все прощати.
Та як забути материнський плач.
Вбитих дітей-настане день розплати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032108
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2025
автор: STRANIERA(Кошіль Надія)