Ти провістив чудовий день мені -
Я до негоди* й не приготувався,
Мене накрили хмари низові,
Невже ти наді мною насміхався?..
Замало, як крізь хмари ти прийдèш,
Обличчя після шторму лікувати -
Ніде такої мазі не знайдèш,
Щоби загоїти душевні втрати.
Слабка розрада чути каяття,
Обійми горя не відпустять зразу
Скорбота кривдника - ціна мала,
Бо хрест несу великої образи!
Але перлини сліз твоїх - коштовність,
В них каяття й любові красномовність.
23-25 червня 2023
© Татяна Данiленко
*Негода, про яку йдеться у сонеті, я сприйняла, як алегорію обставин, з якими зіткнувся ЛГ. Його друг пообіцяв йому безпеку (ясний день), а він опинився у небезпеці (під хмарами), і виникла образа через те, що друг навмисне не застеріг його, тобто насміявся над ним. Внаслідок непідготовленості, з ЛГ сталася якась неприємність у стосунках з оточенням (шторм), оскільки далі йде мова саме про ганьбу (disgrace).
Ілюстрація - "Портрет чоловіка", Рафаелліно дель Гарбо
Why didst thou promise such a beauteous day,
And make me travel forth without my cloak,
To let base clouds o'ertake me in my way,
Hiding thy bravery in their rotten smoke?
'Tis not enough that through the cloud thou break,
To dry the rain on my storm-beaten face,
For no man well of such a salve can speak,
That heals the wound, and cures not the disgrace:
Nor can thy shame give physic to my grief;
Though thou repent, yet I have still the loss:
The offender's sorrow lends but weak relief
To him that bears the strong offence's cross.
Ah! but those tears are pearl which thy love sheds,
And they are rich and ransom all ill deeds.
William Shakespeare
Переклади Дмитра Павличка і Олександра Виженка:
Я нині без плаща подався з дому,
Бо днину обіцяла ти ясну.
Попав я в бурі клекітну содому,
А ти сховалась в тучу грозяну.
І, хоч лице моє, дощем побите,
Ти осушила, вийшовши з-за хмар,
Лишилося в мені несамовите
Страждання - підступу твойого дар.
Ти каєшся, та болю навісного
Тобі не втихомирити й на мить:
Покривджений не має втіхи з того,
Коли душа і в кривдника болить.
Але, о сльози, почувань перлини! -
Обернуті в скарби твої провини.
Дмитро Павличко
Навіщо ти пророчив день ясний?
Я вийшов з дому, не узяв плащину!
І сталося… безжальний градобій
Звів поміж нами ненависну стіну.
І хоч крізь хмари променем своїм
Пройшов ти й осушив обличчя другу -
Ця мазь слабка. Під спадом дощовим
Отримав я душевну занедугу.
Мені загою не дає твій стид.
Ти каєшся - я все одно втрачаю.
Жаль кривдника не послабляє гніт
Тому, хто в своїм серці кривду має.
Та тільки сліз твоїх перлини помічаю,
Кажу розчулено: «Я все тобі прощаю».
Олександр Виженко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2025
автор: Тетяна Даніленко