Куто́чок старо́го Льво́ва,
Не помі́чений, не «рято́ваний»,
Тут ти́ша така́ чудо́ва,
І час ніки́м не похо́ваний …
І сті́ни на́че ди́хають,
І дере́ва на́че гово́рять,
Це там дале́ко вони́ викри́кують,
Це там дале́ко дзво́ни дзво́нять …
А тут мину́ле немо́в врива́ється,
Летя́ть каре́ти назу́стріч по́двигам,
І но́ти про що́сь спереча́ються,
І ува́га мале́ньким сто́ликам …
І карти́ни самі́ малю́ються,
І му́зика живе́ і всміха́ється,
І при зу́стрічі коха́ні цілу́ються,
Все живе́, а не намага́ється …
Але й ту́т щось вітри́нне, наду́мане,
Розумі́ю, що ка́зка кінча́ється,
І за ци́ми дороги́ми парфу́мами
За́пах во́єн нестри́мно врива́ється …
Лиш ці сті́ни напо́внені спо́коєм,
Лиш ці сті́ни пітьмі́ опира́ються,
І я ба́чу, це тому́, що збо́ку я,
А збо́ку все неспра́вжнє, ввижа́ється …
Це кому́сь так було́ подаро́вано
Чу́ти мі́сто у його́ спо́кої,
Ща́стям ві́чності світ ціло́вано,
Мі́сто га́сне в німо́му до́корі …
[i][i]Музичний супровід із залученням ШІ[/i]
Подаровано другові студентських років до дня народження [/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032072
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2025
автор: Дружня рука