Пригадаю, як в дитинстві говорила мені мати:
«Рости, доню, не вродлива, а щаслива та завзята.
Завше будь лише собою, під людей не прогинайся.
Серцем жий, не головою. Гніву й злу не піддавайся».
Так багато літ минуло... Нені вже давно немає.
Та її слова-поради я й тепер не забуваю.
Вибираю – тільки серцем, в нім образи не плекаю,
а для заздрості і злості місця там не залишаю.
Я люблю свободу й волю – як би сильно не боліло,
і ціную в інших душу, а не випещене тіло.
Віддаюсь своїй я справі, до кінця – у суперечках.
(Обіцяла ж бути мамі я терплячою і ґречною!)
Якщо сумніви тривожать, то собі тихеньку сяду
і згадаю з ніжним щемом теплу мамину пораду…
Надія Пашутинська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032039
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2025
автор: Маргіз