Чи день, чи ніч, вона на злеті почуттів….
Присіла й пише, добре з Музою поруч,
Мов подих відчула, дружелюбний погляд,
Ревнивець місяць, враз перламутром сяє,
Всміхнувся молодик, звабливий, моргає.
Немов оглянувся, щось сказати хотів…
Вже біля нього, іскрить зіронька рання,
Зненацька тему, про довічне кохання,
Під впливом ночі, радять описати їй,
Невже, це бачить, все наяву, не у сні.
Душа в полоні дивовижних відчуттів…
Можливо, хист має складати поеми,
У творах рішає життєві проблеми,
Чи й справді під яса*, є натхнення в душі,
Про цвіт, храм любові, написати вірші?
Порив думок…манить досягти світлих мрій…
Вітрець за вікном, колиса голе гілля,
Воно ж, то на краще, як буде весілля,
Барвисті стрічки майорітимуть й квіти,
Чому ж молодятам та й не порадіти.
Розраду в помислах знайти, в купі подій…
Та суть про любов, так вражає, до болю,
Якби ж без війни, кожен відчував волю,
Та й смілий воїн, що захища рідний край,
Надію має - мир повернути в свій рай.
Де спів пташиний, віру вселяє в серце,
У кожній хаті, знов запанує щастя!
***
Вона вночі, блудить у поетичній смузі,
І щиро дякує, за натхнення Музі,
За мудрість, бажання, що розквіта в душі,
Свій шлях продовжує, пише дивні вірші.
( *Яса – під світлом, сяйвом.)
01.02.2025 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2025
автор: Ніна Незламна