Таки́й прости́й звича́йний чолові́к,
Таки́х ходи́ло тут мабу́ть нема́ло ти́сяч,
Швиде́нько за шкільни́й втекли́ порі́г,
Так ва́жко ось таки́м в житті́ знайти́ся …
Дава́ли ра́ду, десь знайшли́ любо́в,
Щасли́ві ми́ті – ді́ти підроста́ють,
Все бі́гло так, кричи́ш рока́м аго́в,
Вони́ ува́ги на ті кри́ки не зверта́ють
І ось війна́, хоч вже захма́рний вік,
І обійма́ють ру́ки автома́ти,
І ось таки́й звича́йний чолові́к,
Мов за́ново навча́ється стріля́ти …
Скрути́в цига́рку, сів собі́ в кутку́,
Немо́в й нема́ чого́сь ось так згада́ти,
Дружи́на, ді́ти, вну́ки в дитсадку́,
І ось як всі пішо́в тепе́р в солда́ти
Оста́нній бій, патро́нів вже нема́,
Десь там дале́ко всій добра́ роди́ні
Оста́ння ви́крутка, а ще його́ слова
Смерть москаля́м і Сла́ва Украї́ні!
[i]Музичний супровід з допомогою ШІ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031991
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2025
автор: Дружня рука