Любов – це та незрима павутина,
Що часто робить вибір і без нас.
І хто те знає, хто у цьому винен –
Сама людина, місце, а чи час?
18.01.2024.
Немає вищого судді, аніж сумління.
Від нього ні втекти, ні підкупить.
А коли зрадив друзів чи країну,
Цей гріх ніхто не може відмолить.
30.01.2024.
Усе біжить-спішить у цьому світі,
Повільно й тихо тільки час тече,
Зате він знає, де й кого зустріти,
Аби підставив той своє плече.
30.01.2024.
Перш ніж в ряди борців ставать,
Зваж, чи до цього ти готовий,
Чи викинув чужі слова
Із рідної для тебе мови?
Чи ще розгублений стоїш
І приміряєшся: а може ж?
Тоді залиш думки свої,
Доки себе вже переможеш!
1.02.2024.
Лягає час на полотно життя,
Розписуючи повороти долі,
Де місце є для горя і звитяг,
І лиш йому усе-усе відоме.
24.04.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031964
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2025
автор: Ганна Верес