Розминулися ми в автобусі.
Так розходяться осінь з літом.
І тепер на моєму полюсі
менше темряви,
більше світла.
Та розлука подібна злочину,
де чекає душа світанку.
Світ без тебе –
маленьке збочення.
Розлітаються снів уламки.
Розминулися,
загубилися...
Ти – наліво,
а я – направо.
Проминáннями – застудилася.
Осінь цідить багряну каву…
©Ірина Білінська
З книги "Час кульбаб" (2023)
Пісня створена в нейромережі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2025
автор: Ірина Білінська