***
Пекельний гріх – не визнавати
Тяжкої втрати, після страти.
Через віки наш хрест з розп‘яттям,
І споконвічне… «сестри, браття»
Надії обрій ще жевріє,
На тлі зруйнованої мрії.
Війна вбиває в людях віру,
Народжує байдужість сіру.
Душа навчилася мовчати,
Щоб не потрапити за грати.
Продовжується дивне дійство:
Убивством втілюють «російство»
Які ж ми сестри, де ми браття?!
Хрести спалили у багаттях
Зруйнованих дотла хатинок,
Країна стогне від поминок.
Кривава помста за свободу
Для волелюбного народу.
Поля родючі – поле бою,
Та ми воюємо за волю.
За Україну – рідну матір,
За мир і спокій в кожній хаті.
Молитви вистраждані в битвах,
І наша віра непохитна.
29.01.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031879
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2025
автор: Петро Корнійчук