Не тямлячи, чому в житті так сталось,
що золоті стандарти не для всіх,
і обладунків в нас нема зі сталі –
біжу, мене завжди рятує біг.
Біжу я може від самої себе,
або назустріч щастю навпростець,
і моє серце стука в так з-під ребер,
думки сумні минають, хай їм грець!
Витрушую з свідомості тривоги,
наповнююся киснем і життям,
біжу і як би не втомились ноги
я віддаюсь шляху і відчуттям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031849
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2025
автор: Ася Оксамитна