Коли ми бу́демо прощатись,
Уже нічого не скажу,
Тому́, покинувши вагатись,
Я за життя про це пишу.
Не треба зайвих застережень,
Мовляв, я Господа гнівлю –
Усі придатні без обмежень
До служби у Його строю́.
Тож як отримаю повістку
В небесну гвардію прибуть,
Ви одягніть мене у чисте
І проведіть в останню путь.
Прошу на мене не гнівитись
І пам’ятати повсякчас:
Не треба ближнього судити,
То не судитимуть і вас.
Налийте краще повні чари
І без вагання осушіть,
А як були між вами чвари –
То їх негайно припиніть.
За мною плакати не варто –
Усі там будемо колись.
Згадайте ліпше наші жарти –
Хай щирий сміх злетить увись!
Нехай над скромним обеліском
Принаймні хоч вряди-годи
Лунає наша дружня пісня,
Як ви захочете прийти…
… Коли писав оці рядочки,
Скажу вам чесно: у думка́х
Просив до старості відстрочки
У Бога для призовника…
Січень 2025 року, Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031837
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2025
автор: Олександр БУЙ